Як це працює

Напівпровідникові детектори проти лічильника Гейгера

Чим відрізняються лічильник Гейгера, сцинтиляційний і напівпровідниковий детектори: що кожен вимірює, чому лише деякі можуть визначити ізотоп і де яке рішення доречне.

Редакція Детектора 5 хв читання

Германієвий детектор у металевому корпусі з кріостатом серед кабелів експериментальної установки

Лічильник Гейгера лише рахує частинки й кванти: він каже «скільки», але не каже «що». Напівпровідниковий детектор вимірює ще й енергію кожного кванта — і за спектром можна визначити, який ізотоп випромінює. Сцинтиляційний детектор — посередині: він теж вимірює енергію, але грубіше. Тому в побутовому дозиметрі зазвичай стоїть лічильник Гейгера, а в лабораторії, яка визначає ізотопний склад, — германієвий напівпровідниковий детектор.

Три способи «побачити» випромінювання

Усі детектори іонізуючого випромінювання використовують одне: частинка чи квант передає енергію речовині, і з'являються вільні заряди або світло. Різниця — у тому, що з цим зарядом відбувається далі.

Лічильник Гейгера–Мюллера

Трубка з газом під низьким тиском, усередині — тонкий анод під напругою кількасот вольт. Один-єдиний електрон, вибитий частинкою, розганяється в полі й запускає лавину: розряд охоплює всю трубку. На виході — великий стандартний імпульс, однаковий для слабкого й сильного кванта.

  • Плюси: простий, дешевий, дає великий сигнал без складної електроніки, надійний.
  • Мінуси: не вимірює енергію — інформація про неї губиться в лавині; після кожного імпульсу потрібен «мертвий час» на відновлення; показання залежать від енергії квантів, тому прилад калібрують на одному ізотопі.

Сцинтиляційний детектор

Кристал (наприклад, йодид натрію з талієм, NaI(Tl)) або пластмаса світиться, коли в ньому поглинається квант. Кількість світла пропорційна поглинутій енергії. Спалах реєструє фотопомножувач або фотодіод.

  • Плюси: висока чутливість (великий об'єм кристала ефективно поглинає гамма-кванти), можна виміряти енергію.
  • Мінуси: світла мало і воно перетворюється на сигнал зі втратами, тому лінії в спектрі широкі.
Кишеньковий сцинтиляційний дозиметр-спектрометр з екраном, що показує 0,08 мкЗв/год
Кишеньковий сцинтиляційний дозиметр-спектрометр: на екрані — 0,08 мкЗв/год. Такі прилади будують і спектр, тобто можуть підказати ізотоп.

Напівпровідниковий детектор

Кристал кремнію, германію або телуриду кадмію-цинку (CdZnTe) з p-n-переходом під зворотною напругою. Квант створює в ньому пари «електрон–дірка», поле розносить їх до електродів, і зарядочутливий підсилювач вимірює заряд. На одну пару в кремнії витрачається лише близько 3,6 еВ, у германії — близько 3 еВ (для порівняння: у газі — десятки еВ на пару іонів). Отже, на кожен кеВ енергії зарядів дуже багато, і статистичний розкид малий.

  • Плюси: найкраща енергетична роздільна здатність, компактність, пряме перетворення енергії на заряд.
  • Мінуси: германій треба охолоджувати до температури рідкого азоту (≈ −196 °C) — рідким азотом або електричним кріоохолоджувачем, інакше струм витоку завеликий; великі кристали дорогі; кремній мало ефективний для жорсткого гамма-випромінювання — він тонкий і легкий.

Порівняння

Типові характеристики детекторів гамма-випромінювання (порядки величин)
ДетекторВимірює енергіюРоздільна здатність на 662 кеВОхолодженняДе застосовують
Гейгера–Мюллерані—не потрібнепобутові дозиметри, пошукові прилади
Сцинтиляційний NaI(Tl)так≈ 7–7,5 %не потрібнепошукові радіометри, портальні монітори, спектрометри
CdZnTeтак≈ 1,5–3 % (залежить від кристала)не потрібнепортативні ідентифікатори ізотопів
Германієвий (HPGe)так≈ 0,2–0,3 %до ≈ −196 °Cлабораторна гамма-спектрометрія
Кремнієвийтаксотні еВ на низьких енергіяхіноді — помірнерентгенівський аналіз, альфа-спектрометрія, трекери частинок

Роздільна здатність тут — ширина піку на половині висоти, поділена на енергію піку. Що менше число, то вужчі лінії в спектрі і тим легше розрізнити близькі за енергією лінії різних ізотопів.

Чому спектр такий важливий

Кожен радіоактивний ізотоп випромінює гамма-кванти суворо визначених енергій. Цезій-137 — 662 кеВ, кобальт-60 — дві лінії, 1173 і 1332 кеВ, калій-40 — 1461 кеВ. Якщо прилад вимірює енергію кожного кванта, він будує спектр — гістограму «скільки квантів якої енергії». Піки в спектрі — як відбитки пальців.

Схематичне порівняння спектрів: у сцинтиляційного детектора широкий пік, у германієвого — вузький енергія лічба германій: вузький пік сцинтилятор NaI: широкий пік 662 кеВ
Та сама лінія цезію-137 у різних детекторах. Схема умовна.

На практиці це означає:

  • сцинтиляційний спектрометр надійно розпізнає ізотоп, якщо лінії далеко одна від одної, але «зливає» близькі лінії;
  • германієвий детектор розділяє лінії, що відрізняються лише на кілька кеВ, тому ним визначають склад складних сумішей — наприклад, у пробах ґрунту, продуктів, води;
  • лічильник Гейгера спектра не будує взагалі: він підкаже, що фон підвищений, але не скаже, через що.

Що ще видно в спектрі

Реальний спектр — це не лише піки повного поглинання. Гамма-квант не завжди віддає детектору всю енергію, і це створює характерні деталі:

  • комптонівський континуум — широке «плато» ліворуч від піку. Квант розсіявся на електроні, віддав детектору лише частину енергії і вилетів назовні;
  • комптонівський край — різке закінчення плато: максимальна енергія, яку квант може передати електрону за одного розсіяння;
  • пік зворотного розсіяння — невеликий горб близько 200 кеВ: квант відбився від захисту чи стін і повернувся в детектор;
  • піки вильоту — для квантів з енергією понад 1022 кеВ: утворилася електрон-позитронна пара, і один або обидва анігіляційні кванти по 511 кеВ вилетіли з кристала.

Що більший і щільніший кристал, то більша частка квантів поглинається повністю і тим вищі піки відносно плато. Тому для гамма-спектрометрії германієві кристали роблять об'ємом у десятки й сотні кубічних сантиметрів, а програмне забезпечення спектрометра вміє «віднімати» континуум, щоб знайти слабкі піки.

Що обрати і навіщо

Для побуту — дозиметр на лічильнику Гейгера: він дешевий, надійний і показує те, що потрібно, — потужність дози. Про вибір — у статті «Дозиметри й радіометри».

Для пошуку джерел — сцинтиляційний радіометр: він у десятки разів чутливіший за лічильник Гейгера того ж розміру і швидше реагує на зміну фону.

Для визначення ізотопу на місці — портативні спектрометри-ідентифікатори на NaI, LaBr₃ чи CdZnTe; їх використовують митниці, рятувальні служби, радіаційний контроль.

Для лабораторного аналізу — германієві спектрометри з охолодженням і свинцевим захистом. Саме такі вимірювання лежать в основі офіційних висновків про вміст радіонуклідів у продуктах і довкіллі.

Для фізики частинок і рентгену — кремнієві детектори: від стрип-детекторів у трекерах прискорювачів до охолоджуваних кремнієвих дрейфових детекторів у рентгенофлуоресцентних аналізаторах.

Коротко

  • Гейгер рахує, але не вимірює енергію; сцинтилятор і напівпровідник — вимірюють.
  • Напівпровідникові детектори дають найвужчі лінії: германій — ≈ 0,2–0,3 % на 662 кеВ проти ≈ 7 % у NaI.
  • Германій потребує охолодження, CdZnTe і кремній — працюють при кімнатній температурі або з помірним охолодженням.
  • Побут — Гейгер, пошук — сцинтилятор, ідентифікація і лабораторія — напівпровідники.

Джерела

  1. LabLogic: Spec-RAM HPGe gamma spectrometer (роздільна здатність HPGe і NaI, за даними виробника)

Матеріал підготувала Редакція Детектора. Помітили неточність? Напишіть нам — виправимо й оновимо дату.

Дивіться також