Як це працює

Фотодіоди: від пульта до сонячної панелі

Як фотодіод перетворює світло на струм, чим PIN-фотодіод відрізняється від звичайного, що таке чутливість в А/Вт і чому сонячна панель — це великий фотодіод. Зі схемами й таблицями.

Редакція Детектора 5 хв читання

Три фотодіоди різних типів з дротовими виводами на світлому тлі

Фотодіод — це напівпровідниковий p-n-перехід, у якому світло, що поглинається, створює пари «електрон–дірка», а електричне поле переходу розводить їх і створює струм. Струм пропорційний потужності світла. Той самий принцип працює в приймачі пульта від телевізора, у датчику диму, в оптичному кабелі, у пульсоксиметрі, у детекторах випромінювання — і в сонячній панелі, яка по суті є дуже великим фотодіодом, що працює як джерело живлення.

Як світло стає струмом

Кремній — напівпровідник із шириною забороненої зони близько 1,12 еВ. Фотон з більшою енергією може «вибити» електрон у зону провідності, залишивши дірку. Якщо це відбувається в області p-n-переходу, де є власне електричне поле, електрон і дірка розлітаються в протилежні боки. На виводах діода з'являється струм — фотострум.

З межі 1,12 еВ випливає довгохвильова межа чутливості кремнію: фотони з довжиною хвилі понад ≈ 1100 нм мають замало енергії, і кремній для них прозорий. Для інфрачервоного діапазону далі 1100 нм використовують інші матеріали — германій або InGaAs.

Будова фотодіода: світло падає на p-шар, у збідненій області утворюються пари електрон–дірка, поле розводить їх, у зовнішньому колі тече фотострум p⁺збіднена (i) областьn⁺ світло +− +− +− A I = R × P: струм пропорційний потужності світла, R — чутливість (А/Вт)
PIN-фотодіод: між p- і n-шарами — широка слабколегована область, де й поглинається більшість світла. Масштаб умовний.

Головні характеристики

Спектральна чутливість, А/Вт. Скільки ампер фотоструму дає один ват світла на певній довжині хвилі. У кремнієвих фотодіодів максимум зазвичай у ближньому інфрачервоному діапазоні, близько 900–960 нм, і становить приблизно 0,5–0,6 А/Вт (за даними виробників). Чутливість пов'язана з квантовою ефективністю η — часткою фотонів, що дали пару «електрон–дірка»:

R [А/Вт] = η × λ [нм] / 1240

Наприклад, при λ = 900 нм і η = 0,8 чутливість R ≈ 0,58 А/Вт.

Темновий струм. Невеликий струм, що тече й без світла. Він залежить від площі, температури (швидко зростає з нагріванням, тому чутливі вимірювання іноді роблять з охолодженням) і зворотної напруги. Темновий струм обмежує найслабше світло, яке можна виміряти.

Ємність. Перехід — це конденсатор. Чим більша площа і чим вужча збіднена область, тим більша ємність і тим повільніше фотодіод реагує на швидкі зміни світла.

Площа. Більша площа збирає більше світла, але має більшу ємність і темновий струм.

Типові параметри кремнієвих фотодіодів — порядки величин, за даними виробників
ПараметрМалий швидкий PINВеликий вимірювальний
Площа≈ 0,1–1 мм²≈ 1–10 см²
Спектральний діапазон≈ 320–1100 нм≈ 190–1100 нм (УФ-виконання)
Пікова чутливість≈ 0,5–0,6 А/Вт≈ 0,5–0,6 А/Вт
Ємністьодиниці пФсотні пФ — нФ
Темновий струмпА — нАнА — мкА

Два режими роботи

Фотогальванічний режим (без зовнішньої напруги). Фотодіод сам створює напругу і струм. Так працює сонячний елемент. У вимірювальних схемах цей режим дає найменший темновий струм і шум, але повільніший відгук.

Фотопровідний режим (зворотна напруга). На діод подають напругу у зворотному напрямку. Збіднена область розширюється, ємність зменшується — фотодіод стає швидшим, а залежність струму від світла лінійнішою. Ціна — більший темновий струм. Так працюють швидкі приймачі оптичного зв'язку.

Фотострум зазвичай дуже малий, тому його перетворюють на напругу трансімпедансним підсилювачем — операційним підсилювачем з резистором у зворотному зв'язку: U = I × R. Для слабких імпульсів світла (наприклад, від сцинтилятора в детекторі випромінювання) замість цього використовують зарядочутливий підсилювач.

PIN-фотодіод і його родичі

  • Звичайний p-n-фотодіод — тонка збіднена область, простий і дешевий.
  • PIN-фотодіод — між p- і n-шарами є широка слабколегована (intrinsic, «i») область. Світло поглинається саме там, де є поле, тож заряд збирається швидко й повно. Ємність менша, швидкодія вища. Це найпоширеніший тип для вимірювань.
  • Лавинний фотодіод (ЛФД) — під високою зворотною напругою носії заряду розганяються і вибивають нові пари, сигнал внутрішньо підсилюється в десятки — сотні разів. Використовують у лідарах і оптичному зв'язку на великі відстані.
  • Кремнієвий фотопомножувач (SiPM) — матриця з тисяч мікролавинних комірок, здатна реєструвати поодинокі фотони. Застосовують у ПЕТ-томографах і сучасних сцинтиляційних детекторах.
  • Матриці й лінійки — багато фотодіодів на одному кристалі: так влаштовані сенсори камер (про це — окрема стаття про матричні фотоприймачі) і стрип-детектори, де кремнієві смужки реєструють не світло, а заряджені частинки.

Де фотодіоди навколо нас

Пульт від телевізора. Світлодіод пульта випромінює інфрачервоні імпульси (зазвичай ≈ 940 нм), модульовані частотою кілька десятків кілогерц. У телевізорі стоїть модуль-приймач: фотодіод, підсилювач і фільтр, налаштований на цю частоту, — тому приймач не реагує на звичайне світло лампи.

Датчик диму. В оптичному датчику світлодіод і фотодіод розміщені так, що за чистого повітря світло на фотодіод не потрапляє. Коли в камеру потрапляє дим, частинки розсіюють світло на фотодіод — і спрацьовує сигнал. Детально — у статті «Датчики диму та чадного газу».

Пульсоксиметр і фітнес-браслет. Світлодіоди просвічують палець червоним та інфрачервоним світлом, а фотодіод вимірює, скільки світла пройшло чи відбилося. За пульсаціями сигналу визначають пульс, а за співвідношенням двох довжин хвиль — насичення крові киснем.

Автоматичне світло і яскравість екрана. Датчик освітленості в смартфоні чи вуличному ліхтарі — фотодіод з фільтром, що наближає його чутливість до чутливості ока.

Детектори випромінювання. Сцинтиляційний кристал перетворює гамма-квант на спалах світла, а фотодіод його реєструє. Кремнієві фотодіоди також напряму реєструють рентгенівське випромінювання і заряджені частинки.

Модуль інфрачервоного приймача з трьома виводами на білому тлі
Модуль ІЧ-приймача, як у телевізорі: усередині фотодіод, підсилювач і фільтр на частоту пульта.

Сонячна панель — великий фотодіод

Сонячний елемент — це кремнієвий p-n-перехід великої площі, оптимізований так, щоб забирати з нього не сигнал, а енергію. Елемент працює у фотогальванічному режимі: навантаження підключено напряму, і робоча точка обирається так, щоб добуток струму на напругу був максимальним. Цим займається контролер MPPT (відстеження точки максимальної потужності) в інверторі або зарядному пристрої.

Відмінності від вимірювального фотодіода:

  • площа — не міліметри, а сотні квадратних сантиметрів на елемент;
  • антивідбивне покриття і текстурована поверхня, щоб поглинути якнайбільше світла;
  • кілька десятків елементів з'єднують послідовно в модуль, щоб отримати зручну напругу.

ККД сучасних серійних кремнієвих панелей — близько 20–23 % (за даними виробників): частина енергії фотонів губиться, бо кванти з енергією понад 1,12 еВ віддають надлишок на нагрівання, а інфрачервоні фотони далі 1100 нм не поглинаються зовсім. Про те, як від кремнію дійти до кіловат-годин, — у статті про роботу сонячної панелі в розділі «Енергія».

Коротко

  • Фотодіод: світло → пари «електрон–дірка» → поле переходу → струм, пропорційний потужності світла.
  • Кремній чутливий приблизно від ультрафіолету до ≈ 1100 нм, максимум — близько 900–960 нм.
  • Зворотна напруга — швидше й лінійніше; без напруги — менше шуму.
  • PIN, лавинні, SiPM, матриці — різновиди того самого принципу; сонячна панель — фотодіод, з якого забирають енергію.

Джерела

  1. Hamamatsu Photonics: Si photodiodes — technical information (PDF)

Матеріал підготувала Редакція Детектора. Помітили неточність? Напишіть нам — виправимо й оновимо дату.

Дивіться також